Голодний Дух - День пам'яті жертв Голодомору

ПЕПЕМОГА У МІЖНАРОДНОМУ КОНКУРСІ

      Учень 11 класу Краматорської української гімназії, учасник гуртка «Крок до науки» Логовічов Ілля став переможцем ІV Міжнародного міждисциплінарного конкурсу наукових і мистецьких робіт імені Володимира Маняка та Лідії Коваленко в підномінації «Кращі роботи учнів 9-11 класів». Науковий керівник роботи – Мельник Ірина Романівна, учитель української мови та літератури.

На конкурс надійшло більше тисячі робіт. Ілля став єдиним представником Донецької області, чию роботу було відзначено дипломом ІІІ ступня й грошовою винагородою в розмірі 2 тисяч гривень.Іллю запрошено на церемонію нагородження до міста Києва, яка відбудеться 17 грудня 2019 року в Міністерстві освіти і науки України.

     Як   тему   свого    дослідження  «Жива історія лишилась: Голодомор 1932-1933 років на Донеччині» гімназист обрав рядки з вірша краматорської поетеси Зінаїди Кузьмівни Дударчик, які вона присвятила своєму дідусеві Макару, що помер від голоду  1933-го року.  У «Слові від автора» Ілля написав: «Очевидці подій – найцінніший скарб для науковців і дослідників, які цікавляться історією. Вони зберігають свої спогади глибоко в душі,   а    коли  трапляється нагода поділитися ними з молодим поколінням, розповідають навіть найпотаємніше. Ті емоції, які я відчував, і ті сльози, які бачив, мабуть, назавжди залишаться в моєму серці».

 Вітаємо Логовічова Іллю і його наукового керівника Мельник І.Р. з високим досягненням. Пишаємося, що Донеччина була гідно представлена на Міжнародному конкурсі краматорською молоддю, яка прагне розвивати свої знання в царині голодоморних та геноцидних студій, зберігати пам’ять про голод-геноцид 1932-1933 рр. та формувати на цій основі повагу до прав людини й гуманістичних цінностей.

   

КОНКУРС «УЧИТЕЛЬ РОКУ-2020»

        

Учитель. Який він? У чому полягає його завдання? Ті, хто вже багато років працює з дітьми, неодноразово над цим замислюються.

Учитель — це лікар, лікар — психолог, лікар діагност — зцілитель дитячих душ.

Учитель — це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить виправлення у свою діяльність.

Учитель — це громадянин, патріот у своїй про небайдужий до всіх подій, що відбуваються в житті.

Учитель — це філософ, що намагається зрозуміти сенс життя і розмірковує над її секретами.

Учитель — артист? Ні. Хіба ж він грає роль учителя? Ні, це його життя .

Учитель — режисер? Так! Причім, тонкий за своїм підходом.

Учитель — керівник? Так, найвищого рангу — генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.

Учитель — це людина, яка володіє ґрунтовними знаннями не лише в галузі свого предмета.Учитель — це людина, зі своїми слабкостями дивацтвами, стражданнями .

Учитель — це образ, створений століттями і тому шанований усіма. Усі чекають від людини цієї професії саме вчителювання!

Учитель — це Майстер. Майстер слова, Майстер звуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення — констатації знань .

            Учитель року — щорічний всеукраїнський конкурс, що проводиться з метою стимулювання участі педагогів у процесах становлення та розвитку ефективної національної системи освіти та популяризації кращих і новітніх педагогічних практик, зростання професійної майстерності вчителів. Цього року конкурс проводиться у номінаціях «Початкова школа», «Історія», «Зарубіжна література», «Хімія», «Образотворче мистецтво».

 Непростий шлях необхідно пройти учителю перш ніж він буде проводити урок.

Так, наприклад, цьогоріч педагоги Краматорської української гімназії Кіркеснер Валентина Олександрівна, учитель початкових класів та Шелкова Катерина Олександрівна, учитель зарубіжної літератури, брали участь у відповідних номінаціях. Їм довелося пройти чимало випробувань:

·        Провести майстер-клас;

·        Подолати методичний практикум;

·        Виконати практичну роботу та тестування;

·        Презентувати проєкт;

·       

Провести урок у незнайомому класі на тему, оголошену напередодні.

Отже, багато випробувань успішно подолано. Вітаємо педагогів гімназії, учасників міського етапу конкурсу «Учитель року-2020»

Кіркеснер Валентину Олександрівну,учителя початкових класів,яка посіла ІІ місце  в номінації «Початкова освіта» та Шелкову Катерину Олександрівну, учителя зарубіжної літератури, яка посіла ІІІ місце в номінації «Зарубіжна література». Бажаємо не зупинятися, а йти вперед, творчості та натхнення, нових злетів та нових обріїв.

Дозвольте нагадати «Притчу про майстра».

             Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка і контрабас. І виникла між ними суперечка: хто краще за всіх грає?

    Кожен інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І чим більше старався кожен із них, тим потворнішою була мелодія.

          Але з'явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши «Друзі, мелодія – це одно ціле. Нехай кожний прислухається до іншого і побачите, що вийде».

     Людина знову махнула рукою, і спочатку несміливо, а потім усе краще зазвучала мелодія, у якій було чути смуток скрипок, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки, величність контрабаса. Інструменти грали. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи звуки в єдине ціле.

        Як важливо, щоб роботу оркестру хтось направляв, допомагав вивести мелодію, зазвучати! Досягнення гармонії можливе тоді, коли всі об'єднані єдиною волею та спільною метою. Нехай  когорта педагогів-майстрів  поповнюється щоріч новими іменами.
          Педагоги у номінації "Зарубіжна література" проводили уроки на базі гімназії. Учні продемонстрували міцні знання, системну роботу  в групах та парах. Підтримали своїх колег і педагоги навчального закладу, за що номінантка  дуже вдячна. Роботу в команді показали усі. 
Перебіг випробування конкурсу на базі КУГ:

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

Цього року в четвер, 21 листопада, Україна вже шостий рік поспіль відзначатиме День Гідності та Свободи, що об’єднав дві події, які назавжди змінили історію українського сьогодення. Україна вже заплатила високу ціну за те, що обрала свободу. З вини російського агресора на сьогодні також втрачено тисячі українців, які загинули обороняючи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність України.

Метою запровадження пам’ятної дати стало утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття.

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з шаною зберігати і захищати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за нашу прекрасну країну - Україну!

ВІДЗНАКА ДОСЛІДЖЕННЯ ГІМНАЗИСТКИ НА Х ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ КРАЄЗНАВЧІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани», – цей безсмертний вислів М.Т. Рильського відомий, напевно, кожному українцеві.

Учні 10 класу Краматорської української гімназії Шихмамедова Мілана та  Харитонов Микола презентували свої дослідження на Х Всеукраїнській краєзнавчій конференції учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників», яка відбулася днями у м. Миколаєві разом зі своїми наставниками, учителями історії Бородаєм О.В., Савчуком О.А. Конференцію організовано з метою підтримки юних краєзнавців, сприяння їх самореалізації та стимулювання подальшої пошуково-дослідницької роботи.

Роботи гімназистів було відзначено сертифікатами, а дослідження Шихмамедової Мілани «З покоління «трьохпроцентників»: лейтенант Михайло Бородай»  буде надруковано у збірці кращих пошуково-дослідницьких робіт Х Всеукраїнської краєзнавчої конференції учнівської молоді.

Знати історію своєї власної країни дуже важливо. Будь-яка наука повинна працювати на майбутнє, спрогнозувати його, зрозуміти загальний напрямок розвитку суспільства, знати вектор руху. Історія – це велике зібрання фактів і аналогій, знання яких може дати надію, скорегувати своє справжнє і уникнути майбутніх помилок.

Історія – це велика пригода людства, яке вже відбулася і переказується щоразу по-новому, і кожен раз цікаво. Це – оцінки далеких подій і вчинків історичних особистостей. Історія-це пам’ять, яку неодмінно треба зберігати та передавати нащадкам, бо без знання історії-немає майбутнього.

ДИКТАНТ НАПИСАНИЙ. РОЗДУМИ УЧИТЕЛЯ.

Від минулого – до сьогодення

«Сивочолий чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу», – лунає голос Олександра Авраменка в прямому ефірі Українського радіо.  

«Учні 11 класу Краматорської української гімназії Донецької області, схиливши голови над аркушами паперу, пишуть історію сьогодення», – думаю я.  

Нас віддаляє від того часу, коли жив Нестор Літописець, майже тисяча років, а відтоді, відколи наші пращури виводили графічні знаки «на камені, глині, бересті», набагато більше. Але, незважаючи на це, пишучи диктант, ми відчуваємо зв’язок із предками, бо нас об’єднує не лише спільна історія, а й рідна мова. Вона пережила переслідування, гноблення й заборону, але не зникла, а вижила, бо акумулювала в собі історичну пам’ять мого народу, глибинні пласти духовного життя українців.

Ще кілька місяців – і мої учні складатимуть ДПА й ЗНО з української мови та літератури. Я хвилюються не менше за них, але думаю про те, що знати рідну мову – це не лише вміти висловлювати свої думки й грамотно писати. Чи усвідомили учні, що мова – це не тільки певні правила, а передусім самовираження людини? Чи зрозуміли, що, використовуючи потенціал рідної мови, можна стати духовно багатшою особистістю? Чи отримали в стінах гімназії якісне щеплення проти мовних покручів, лихослів’я, байдужості, небажання плекати й захищати українське слово? Чи стали цілісними особистостями: усебічно розвиненими, патріотами з активною позицією, людьми, що живуть за моральними принципами? Які уроки вони винесли з наших занять і бесід? Яких висновків дійшли, бачачи війну з вікон своїх будинків п’ять років тому, і чи цінують нинішнє мирне життя в Краматорську?

На третьому ряді пишуть диктант Денис, Ксенія й Анастасія – переможці міських етапів олімпіади з української мови та літератури, Міжнародного конкурсу з української мови імені П. Яцика, Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Т. Шевченка, Всеукраїнського диктанту 2017 року. На другому ряді швидко виводить літери Катруся – призер Регіонального конкурсу «Слово у душі – душа у слові», яка досліджувала виникнення краматорських комонімів. Ось Владик. Його чуттєве виконання пісень під гітару зворушило не одне серце. На першій парті на мить задумався про щось Дмитро. Він завжди дуже виразно декламує поезії на уроках української літератури. Поряд із ним – Юля. Її конспекти, списані дрібненькими буквами, завжди дуже змістовні. Каліграфічним почерком виводить літери Марійка. Наприкінці листопада вона виступатиме на Всеукраїнській конференції «Південно-Східна Україна: зі стародавності у ХХІ століття». Поруч зі мною Ілля – дворазовий переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України. Це його роботу «Художньо-символічний світ Г.С. Сковороди та Б.-І. Антонича» 2019 року на Міжнародному конкурсі з українознавства було визнано найкращою в номінації «Оригінальність дослідження традиційної культури та символіки українців».

Я дивлюся на своїх учнів і розумію, що вони еліта й надія України:  розумні, креативні, щедро обдаровані багатьма талантами, цілеспрямовані, високоморальні й патріоти своєї Батьківщини.

Диктант написаний. Ми ділимося враженнями  й  фотографуємо тексти, щоб устигнути їх надіслати. Перевіряємо диктант. Бездоганно його не написав ніхто. Я припустилася однієї помилки: не взяла слово «цифри» в лапки. Шкода, хотілося б стати переможцем учетверте.

Спостерігаю, як за вікном опадає листя. Душу огортає якесь солодко-щемливе почуття. Я кажу дітям, що сьогодні в такому складі ми востаннє писали Всеукраїнський диктант, тому робимо фото напам’ять.

Поспішаю на урок до своїх шестикласників. Наступного року писатиму диктант уже з ними: я  – увосьме, а вони – уперше…

Ірина Мельник, учитель української мови та літератури,

класний керівник 2(6)-а класу.

Учні 11-го класу  –  учасники Всеукраїнського диктанту (08.11.2019 р.)

Малюнки учнів 6-А класу до Дня мови й писемності  (08.11.2019 р.)

КРОКУЄМО ДО МАЙСТЕРНОСТІ.

КРОКУЄМО ДО МАЙСТЕРНОСТІ.

ПЕДАГОГИ ГІМНАЗІЇ ПРОВЕЛИ НИЗКУ МАЙСТЕР-КЛАСІВ ДЛЯ УЧИТЕЛІВ МІСТА.

  

  Скільки б ти не жив, усе життя слід вчитися.

 Сенека

       Педагог-професіонал завжди шукає найоптимальніші шляхи для підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Адже саме Учитель має великий вплив на формування світогляду Людини, яку він навчає.

        Сучасний вчитель – це професіонал, він має бути і артистом , і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати вчитися: учитися працювати над собою, учитися спілкуватися  з дітьми, учитися готуватися до уроку. Педагогічна діяльність подібна до мозаїки - образ складається з шматочків, кожен з яких необхідно підібрати по кольору, формі, розміру. Праця кропітка, трудомістка: не завжди частинки співпадають. Іноді доводиться все перекладати по - новому. Удосконалення якості навчання та виховання в сучасній школі безпосередньо залежить від рівня підготовки педагога.       

     Педагоги Краматорської української гімназії  іноземної мови знаходяться у постійному пошуку нових форм  підвищення рівня професійної майстерності, способів передачі власних напрацювань та досягнень. У 2019-2020 році на постійній основі продовжує свою роботу   педагогічна майстерня на базі гімназії, керівником якої є Дмитрієва Інна Геннадіївна. Так 8 жовтня та 12 листопада  відбулися заняття «Групи професійної майстерності вчителів англійської мови». Групу створено в рамках проекту Британської ради для підтримки професійного розвитку вчителів іноземної мови.

   Перша зустріч була присвячена знайомству з специфікою організації роботи групи та структурою проведення занять. Під час зустрічі учасники ділилися своїм досвідом безперервного професійного розвитку, висловлювали впевненість в результативній та плідній співпраці вчителів міста з фасілітаторами групи, вчителями англійської мови Краматорської української гімназії, Дмитрієвою І.Г. та Єрмоліною Г.М.

 Під час другої зустрічі вчителі ефективно опрацювали стратегії планування уроку англійської мови, а саме планування у форматі задіяти-вивчити-активувати (engage-study-activate). Використання трьох зазначених елементів при плануванні уроку, в рази підвищує його ефективність та результативність.

 Після опрацювання кожного модуля учасники групи отримали домашнє завдання, метою якого є активне застосування прийомів та форм роботи безпосередньо у своїй професійній діяльності.

      Отже, чекаємо  на нові зустрічі, нові  напрацювання, бо , як стверджував Монтеск'є: «Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи»

З ДНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

День української писемності та мови відзначається 9 листопада.

Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій... в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».

Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті минулих літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.

Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, а також проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого традиційно приєдналися й педагоги та гімназисти.

Найголовніше в ньому – це і перевірка знань, а також солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово. 

Сьогодні свято української мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники.

Мова – одна із найважливіших ознак нації. Саме вона підтримує національну самосвідомість, любов до рідної землі та повагу до себе. Українська мова увібрала в себе найкращі та найвеличніші здобутки нашого народу.

Наша мова виборола своє право на існування. Із здобуттям Україною незалежності, одним із найважливіших завдань, що постало перед державою, було створити умови для розвитку і утвердження української мови як державної. 

Наше ставлення до рідної мови формує ставлення світової спільноти до нас, як до нації. Від нас залежить, якими побачить українців світ. Зберігати і розвивати рідну мову – це будувати незалежну, справді вільну країну, виховувати гідних представників свого народу і пишатися своєю Батьківщиною.

З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.

Тож утверджуймо рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну та українців. Щастя, добра, нових здобутків в ім’я України!