Від минулого – до сьогодення
«Сивочолий
чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу», – лунає голос Олександра Авраменка
в прямому ефірі Українського радіо.
«Учні
11 класу Краматорської української гімназії Донецької області, схиливши голови
над аркушами паперу, пишуть історію сьогодення», – думаю я.
Нас
віддаляє від того часу, коли жив Нестор Літописець, майже тисяча років, а
відтоді, відколи наші пращури виводили графічні знаки «на камені, глині, бересті», набагато більше. Але, незважаючи на це, пишучи
диктант, ми відчуваємо зв’язок із предками, бо нас об’єднує не лише спільна історія,
а й рідна мова. Вона пережила переслідування, гноблення й заборону, але не
зникла, а вижила, бо акумулювала в собі історичну пам’ять мого народу, глибинні
пласти духовного життя українців.
Ще кілька місяців –
і мої учні складатимуть ДПА й ЗНО з української мови та літератури. Я хвилюються
не менше за них, але думаю про те, що знати рідну мову – це не лише вміти
висловлювати свої думки й грамотно писати. Чи усвідомили учні, що мова – це не
тільки певні правила, а передусім самовираження людини? Чи зрозуміли, що, використовуючи
потенціал рідної мови, можна стати духовно багатшою особистістю? Чи отримали в
стінах гімназії якісне щеплення проти мовних покручів, лихослів’я, байдужості, небажання
плекати й захищати українське слово? Чи стали цілісними особистостями: усебічно
розвиненими, патріотами з активною позицією, людьми, що живуть за моральними
принципами? Які уроки вони винесли з наших занять і бесід? Яких висновків
дійшли, бачачи війну з вікон своїх будинків п’ять років тому, і чи цінують
нинішнє мирне життя в Краматорську?
На третьому ряді пишуть
диктант Денис, Ксенія й Анастасія – переможці міських етапів олімпіади з
української мови та літератури, Міжнародного конкурсу з української мови імені
П. Яцика, Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Т. Шевченка,
Всеукраїнського диктанту 2017 року. На другому ряді швидко виводить літери
Катруся – призер Регіонального конкурсу «Слово у душі – душа у слові», яка досліджувала виникнення
краматорських комонімів. Ось Владик. Його чуттєве
виконання пісень під гітару зворушило не одне серце. На першій парті на мить задумався
про щось Дмитро. Він завжди дуже виразно декламує поезії на уроках української
літератури. Поряд із ним – Юля. Її конспекти, списані дрібненькими буквами,
завжди дуже змістовні. Каліграфічним почерком виводить літери Марійка. Наприкінці
листопада вона виступатиме на Всеукраїнській конференції «Південно-Східна Україна: зі стародавності у ХХІ століття». Поруч зі мною
Ілля – дворазовий переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України. Це його роботу
«Художньо-символічний світ Г.С. Сковороди та Б.-І. Антонича» 2019 року на
Міжнародному конкурсі з українознавства було визнано найкращою в номінації «Оригінальність дослідження традиційної культури та
символіки українців».
Я дивлюся на своїх учнів
і розумію, що вони еліта й надія України: розумні, креативні, щедро обдаровані багатьма
талантами, цілеспрямовані, високоморальні й патріоти своєї Батьківщини.
Диктант написаний. Ми ділимося
враженнями й фотографуємо тексти, щоб устигнути їх
надіслати. Перевіряємо диктант. Бездоганно його не написав ніхто. Я
припустилася однієї помилки: не взяла слово «цифри» в лапки. Шкода, хотілося б
стати переможцем учетверте.
Спостерігаю, як за вікном опадає листя.
Душу огортає якесь солодко-щемливе почуття. Я кажу дітям, що сьогодні в такому
складі ми востаннє писали Всеукраїнський диктант, тому робимо фото напам’ять.
Поспішаю на урок до своїх шестикласників.
Наступного року писатиму диктант уже з ними: я – увосьме, а вони – уперше…
Ірина Мельник, учитель української мови та літератури,
класний керівник 2(6)-а класу.
Учні 11-го класу – учасники
Всеукраїнського диктанту (08.11.2019 р.)
Малюнки учнів
6-А класу до Дня мови й писемності
(08.11.2019 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар